Габровет р-н ор. 500 мл

Опис

Склад
1 мл препарату містить діючу речовину:
паромоміцин (у формі сульфату) - 140 мг;
Допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію метабісульфіт, динатрій едетат, вода очищена.
Фармакологічні властивості
ATC vet класифікаційний код QA07- протимікробні ветеринарні препарати, що застосовуються при кишкових інфекціях. QA07AA06 – Пароміцин.
Паромоміцин - природний антибіотик та антипротозойний препарат з групи аміноглікозидів І покоління. Паромоміцин змінює зчитування м-РНК (або і-РНК), що порушує синтез білка. Бактерицидна активність паромоміцину в основному пояснюється його незворотним зв'язуванням з рибосомами. Препарат діє бактерицидно та протозоацидно, порушуючи синтез білка в клітинах мікроорганізмів. До паромоміцину чутливі більшість грампозитивних та грамнегативних бактерій, чутливими є сальмонели та шиґели; проте найбільш чутливими до препарату є найпростіші - амеби, лямблії, лейшманії та криптоспоридії.
Паромоміцин ефективний проти багатьох грамнегативних (Streptococcus agalactiae, S. equisimilis, S. hyicus, Diplococcus pneumonia, Listeria monocytogenes, Staphylococci, а також проти Mycobacterium tuberculosis і Mycoplasma hominis при більш високих концентраціях) та грамнегативних мікроорганізмів (E. coli, Salmonella typhimurium, S. pullorum, Brucella abortus, B. melitensis). Паромоміцин ефективний проти багатьох найпростіших, таких як Entamoeba histolytica, Trichomonas spp., Giardia intestinalis, Leishmania spp. і Cryptosporidium parvum. У ветеринарній медицині найважливішими бактеріальні інфекції, що піддаються лікуванню паромоміцином, є захворювання, викликані E. coli і Samonella spp.
Дія паромоміцин залежить від його концентрації. Виявлено п'ять механізмів резистентності до пароміцину: зміни рибосом внаслідок мутацій, зниження проникності бактеріальної клітинної стінки, активний ефлюекс, ферментативна модифікація рибосом і ферментативна інактивація аміноглікозидів. Перші три механізми резистентності виникають внаслідок мутацій певних генів на бактеріальній хромосомі. Четвертий і п'ятий механізм відбувається тільки після появи мобільних генетичних елементів, що кодують резистентність. У кишкових бактерій спостерігається перехресна резистентність пароміцину з іншими аміноглікозидами.

Паромоміцин при пероральному застосуванні майже не всмоктується, діє виключно в кишечнику. Виводиться паромоміцин з організму в незміненому вигляді з фекаліями.
Застосування
Лікування телят з несформованими передшлунками (віком до 3 місяців) та свиней при захворюваннях травного каналу, що спричинені Escherichia coli, чутливими до паромоміцину.
Дозування
Перорально з питною водою, молоком або замінником молока.
Телята, віком до 3 місяців: з молоком або замінником молока.
Свині: з питною водою.
Тривалість лікування: 3-5 діб.
Телята, віком до 3 місяців – доза становить 25-50 мг паромоміцину сульфату на 1 кг маси тіла на добу (1,25 – 2,5 мл препарату на 10 кг маси тіла на добу).
Свині: доза становить 25-40 мг паромоміцину сульфату на 1 кг маси тіла на добу (1,25 - 2 мл препарату на 10 кг маси тіла на добу).
Для застосування з питною водою, молоком або замінником молока, слід розрахувати добову кількість препарату, яка ґрунтується на кількості тварин, що підлягають лікуванню, та рекомендованій дозі, розрахованій за формулою:
мл препарату/ x середня маса тіла тварин,
кг маси тіла/ добу що лікуються (кг) мл препарату на літр
______________________________________________ = питної води/ молока/
Середнє споживання води/ молока/ замінника молока замінника молока
однією твариною протягом доби (л)
Для забезпечення правильної дози препарату, слід якомога точніше визначати масу тіла тварин.
Споживання води, молока або замінника молока з препаратом залежить від декількох факторів, включаючи клінічний стан тварин і умови їх утримання, такі як температура навколишнього середовища та вологість. Для того, щоб визначити правильне дозування, необхідно контролювати споживання питної води, молока або замінника молока, і відповідним чином коригувати концентрацію паромоміцину.
Робочий розчин слід готувати кожні 6 годин (на основі молока або замінника молока) або кожні 24 години (на основі питної води).