В пасивному пошуку, тому першим не пишу. Кого зацікавив то пишіть самі.
Адам, 39 років
| Стать: | Хлопець |
|---|---|
| У віці: | 39 |
| Шукає: | Дівчину |
| Шукаю у віці: | 30 - 40 лет |
| Мета знайомства: | Листування, Шлюб, створення сім'ї |
Детальна інформація
| Зріст, см: | 181 |
|---|---|
| Вага: | 83 |
Опис
Вітаю вас любі дівчата!
Мені 39 років.
Вільний, як птах у небі.
Досі не одружився через те, що не бачив себе сімейною людиною, а також через власну невпевненість та надмірну сором'язливість. Хоча дівчат подобалось багато, але далі симпатії справа не просувалась. Тому досі залишаюсь без всякого подружнього досвіду.
Більшість власного дозвілля проводжу на самоті, при цьому самотнім чи нещасливим себе не відчуваю.
Співрозмовник з мене взагалі нікудишній, тому в компаніях і приватних бесідах, я більшість слухаю та майже не говорю, "душа компанії"- це точно не про мене.
Інтелектом і знаннями не багатий. Із освіти тільки школа.
Маю добру і спокійну вдачу з домінуючим оптимізмом і розважливим почуттям гумору.
Підтримую здоровий спосіб життя, тому негативно ставлюсь до паління та зловживання алкоголем, хоча сам іноді можу випити, але в межах розумного.
Працюю різноробочим - вантажником.
Жив і живу в селі з батьками.
Думаю, дану анкету потрібно було створювати, як мінімум 10 років назад. Облаштовувати сімейне життя в кінці 4-го десятка років, для мене, якось дивно.
Взагалі, я за традиційне живе знайомство, за закоханість з першого погляду, але час і обставини диктують свої умови і дають можливість дистанційного спілкування, тому вирішив цим скористатись, щоб потім з плином часу, не картати себе, що я в цьому світі не знайшов своєї половинки через те, що не доклав достатньо зусиль.
З ким би міг одружитись?
Так одружитись, бо іншої мети в знайомстві не бачу. Не знаю, в мене нема поняття ідеальної жінки. Очевидно з тією, яка сподобається, яка припаде до серця. Без цього ніяк.
Можливо вразять її риси обличчя, чи посмішка чи голос, чи якась особливість характеру, чи просто погляд, я не володар свого серця і не зможу наказувати йому любити чи ні, воно частотою своїх ударів все підкаже.
Хотілось би, щоб це була ровесниця, або молодша, близька по духу людина, з щирим і свідомим християнським ставленням до життя і незаплямованою дівочою гідністтю.
До розлучених і з досвідом спільного проживання ставлюсь з розумінням та повагою, але принципово, стосунків не зможу побудувати.
В сім'ї категорично не зможу бути підкаблучником чи деспотом, а відносини бажаю будувати в любові на взаємоповазі, взаємопідтримці, та взаємопоступках один одному.
Що можу запропонувати майбутній дружині? Абсолютно нічого, крім своєї вірності та нерозтраченої любові.
P.S. Писав, як умів, максимально щиро і без фальші, не знаю для кого і для чого. І скажу відверто, що одружуватись, мені і досі лячно.
Мені 39 років.
Вільний, як птах у небі.
Досі не одружився через те, що не бачив себе сімейною людиною, а також через власну невпевненість та надмірну сором'язливість. Хоча дівчат подобалось багато, але далі симпатії справа не просувалась. Тому досі залишаюсь без всякого подружнього досвіду.
Більшість власного дозвілля проводжу на самоті, при цьому самотнім чи нещасливим себе не відчуваю.
Співрозмовник з мене взагалі нікудишній, тому в компаніях і приватних бесідах, я більшість слухаю та майже не говорю, "душа компанії"- це точно не про мене.
Інтелектом і знаннями не багатий. Із освіти тільки школа.
Маю добру і спокійну вдачу з домінуючим оптимізмом і розважливим почуттям гумору.
Підтримую здоровий спосіб життя, тому негативно ставлюсь до паління та зловживання алкоголем, хоча сам іноді можу випити, але в межах розумного.
Працюю різноробочим - вантажником.
Жив і живу в селі з батьками.
Думаю, дану анкету потрібно було створювати, як мінімум 10 років назад. Облаштовувати сімейне життя в кінці 4-го десятка років, для мене, якось дивно.
Взагалі, я за традиційне живе знайомство, за закоханість з першого погляду, але час і обставини диктують свої умови і дають можливість дистанційного спілкування, тому вирішив цим скористатись, щоб потім з плином часу, не картати себе, що я в цьому світі не знайшов своєї половинки через те, що не доклав достатньо зусиль.
З ким би міг одружитись?
Так одружитись, бо іншої мети в знайомстві не бачу. Не знаю, в мене нема поняття ідеальної жінки. Очевидно з тією, яка сподобається, яка припаде до серця. Без цього ніяк.
Можливо вразять її риси обличчя, чи посмішка чи голос, чи якась особливість характеру, чи просто погляд, я не володар свого серця і не зможу наказувати йому любити чи ні, воно частотою своїх ударів все підкаже.
Хотілось би, щоб це була ровесниця, або молодша, близька по духу людина, з щирим і свідомим християнським ставленням до життя і незаплямованою дівочою гідністтю.
До розлучених і з досвідом спільного проживання ставлюсь з розумінням та повагою, але принципово, стосунків не зможу побудувати.
В сім'ї категорично не зможу бути підкаблучником чи деспотом, а відносини бажаю будувати в любові на взаємоповазі, взаємопідтримці, та взаємопоступках один одному.
Що можу запропонувати майбутній дружині? Абсолютно нічого, крім своєї вірності та нерозтраченої любові.
P.S. Писав, як умів, максимально щиро і без фальші, не знаю для кого і для чого. І скажу відверто, що одружуватись, мені і досі лячно.